…І буде жити наша рідна Броварщина! І Україна розквітатиме — завжди!...
Всі дні, поки йде війна, лунає відгомін вибухів, наші Збройні сили України та територіальна оборона Броварського району відбивають російського ворога, коли багато знищено життів і зруйновано доль, однією з розрад чи мотиватором стали вірші…
Надихаючо-мотивуючі:
***
Москалів порвемо в пух —
Маємо козацький дух!
Жде кацапів домовина —
В бій вступає Броварщина!
***
Хай москалям наш край постане пеклом!
Хай буде лячно на прекрасній цій землі!
Ми стоїмо, тримаємось… Хуярим!
І Броварщини прапор на чолі!
***
Броварщина не здається!
В очі ворогу сміється!
Лізти Раші — заборона!
Ми тримаєм оборону!
Коли були переможні бої і хотілося віршованого позитиву:
***
В Броварщині добрі знаки:
Підпалили оркам сраки!
Душа весело співає:
То танків орда палає!
***
Смердючих кацапів ми перебили!
І танки їх разом із ними спалили!
***
Броварщина на світанку
Підпалила купу танків!
Пісня весело лунає!
Хай орда тремтить-тікає!
***
Ой у лузі, ой у лісі
Дали оркам по мармизі!
Весь цей брухт з усім добром
Піде на металолом!
***
Задристали вороженьки
Та на Броварщині
Буде кожному москалю
Та по домовині
Данина поваги громадам, які боронять Броварщину
***
В Березані чи в Зазим’ї,
В Калиті чи в Броварах
Не дамо спочить скотині!
Дамо Раші по зубах!
Від Згурівки до Калити
Москалюці не пройти!
Від Димерки до Броварів
Залишим Рашу без штанів!
Наш район — вісім громад,
Тож хай пам’ятає гад!
Знає хай москаль-собака,
Вісім раз поставим раком!
На трагічну тематику — евакуція
***
Куди ми їдемо, мамо?
Дорога біжить за обрій…
Кому стало лиха мало?...
Хто стане просто …добривом? …
Сон застане тепер усюди
У підвалі, на вокзалі, не вдома
Страху більше немає, мамо,
Тільки злість холодна і втома
«Не поїду! Помру, де родився!» —
Каже дід старенький чи тато…
Та будинку нема… розвалився…
У руїнах дитяча кімната
І поїдуть далеко, щоб бути
Сильним тилом — дружини і діти,
Щоб кохані їх душею і тілом
Спокійніше могли гадів бити…
***
Декілька доль
Жінки війни
Хто нас жде там, за кордоном?
Ні речей-ні грошей, ні мови…
Та від куль і гармат абияк
Їдуть з дітками крізь забобони
Як там буде? Бо то ж чужина
І як вдома — не буде ніколи!
Нас погнала з домівок війна
А кохані воюють, соколи!
Як зустрітися, кохана? О, як?!
До села перекрито стежину
Лазить нею москалівський танк
Не пускає тебе і дитину
Ледь пробивсь телефонний дзвінок
«Я жива, ми готуєм вечерю».
«Як ви, рідні?» — «Сумує мала.
Ну, а я тут тепер волонтерю».
«Ти поїхала? Зникла чи ні?
Може десь у краях уже тихих?»
«Ні, я тут, і так страшно мені
Чути плач, вибухи, крики…
В мене купа маленьких дітей
По дорозі, крий Боже, загину
Жити треба для них. І вже досить смертей!
І нікуди я не поїду…»
Різні долі — одна сивина
Охопила ураз ваші скроні…
Перемога вже скоро, і зникне війна…
Ми повернемось в ваші долоні…
***
У автобусах мами і діти
І бабусі сумні тихо плачуть
Все це горе і сльози, Москалю,
Не забудемо і не пробачим
Присвячені конкретним людям
***
Лунають вибухи і нерви — як струна…
Та сниться рідний дім, родина, борщик…
Вже скоро прийде справжняя Весна!
І вдарить грім! Не вибухів, а в дощик…
***
Ми не бачилися кілька днів
Кожен з нас у тилу херачить
Уявити я навіть не міг
Що так радий тебе буду бачить
Волонтериш тепер день і ніч
І військовим везеш харчі, ліки
Стала тепла мені ти як піч
Хай скінчиться війна вже навіки
На майбутнє:
***
І після темряви — обов’язково прийде світло!
І зникне ворог, і не прийде вже сюди!
І буде жити наша рідна Броварщина!
І Україна розквітатиме — завжди!
Автор: Олексій Комаровський.
Фото:
Броварська районна військова адміністрація
телеграм-канал "Новини Броварського району"
